волочити


волочити
ВОЛОЧ|ИТИ (5*), -ОУ, -ИТЬ гл.
1.Волочить, тащить волоком:

ѥго же коумира Иоуль˫анъ неч(с)тивыи снѩти и доловь на пороуганьѥ и волочити и повѣлѣ и ||=свои коумиръ в то мѣсто постави. (συρῆναι) ГА XIIIXIV, 228аб; не смѣющи(м) же имъ пустити лодеи мимо Кыевъ. но пустиша и в озеро Долобьское. и ѡ(т)туда волочиша и берего(м). в Золотьчю. ЛЛ 1377, 110 об. (1151); мл҃твами ст҃го николы претрено бы(с) древо. и идѩхоуть вси волочить его. волоченоу же бывшю... вси прославиша б҃а (σύρειν) СбТр к. XIV, 160 об.

2. Вести насильно, тащить:

великоу користь имахоу волочаще ˫а. ЛИ ок. 1425, 280 об. (1258).


Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. . 1988.

Смотреть что такое "волочити" в других словарях:

  • волочити — очу/, о/чиш, недок., перех. 1) Тягти кого , що небудь поверхнею чого небудь. || Нести на собі що небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі. || Ледве пересувати (чоботи тощо). 2) розм. Силоміць (або переконавши) вести кого… …   Український тлумачний словник

  • волочити — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • влачити — ВЛАЧ|ИТИ (17), ОУ, ИТЬ гл. 1.Волочить, тащить волоком: множьство бѣсовъ... за власы имъше и. и тако пьхающе влачахоути и. ЖФП XII, 44б; камениѥ тоу съ потомь влача (ἀνέλκων) ЖФСт XII, 45 об.; дроузии же за власы имъше i и влачаще помѣтахоу на… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • волочень — (2*) прич. страд. прош. 1.Прич. страд. прош. к волочи, волочити в 1 знач.: претрено бы(с) древо. и идѩхоуть вси волочить его. волоченоу же бывшю. приде въ ст҃ыи и славныи храмъ (συρϑέν) СбТр к. XIV, 160 об. 2. Обтянутый: Волѡдимеръ... еу(г)лiе… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • возити — вожу/, во/зиш, недок., перех. 1) Переміщати, пересувати, доставляти кого , що небудь машиною, возом і т. ін. 2) Волочити, тягати що небудь …   Український тлумачний словник

  • волочачи — Дієприсл. до волочити …   Український тлумачний словник

  • волочений — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до волочити …   Український тлумачний словник

  • волочитися — очу/ся, о/чишся, недок. 1) Тягтися поверхнею чого небудь. 2) Іти, їхати слідом за ким небудь. || Іти, ходити дуже повільно (від старості, утоми і т. ін.). || Носитися, возитися з чимсь (звичайно без бажання, без потреби). 3) розм. Постійно… …   Український тлумачний словник

  • волочіння — я, с. 1) Дія за знач. волочити 1), 4), 5). 2) тех. Спосіб обробки металів тиском, коли вироби (заготовки) протягують крізь отвір, діаметр якого менший від діаметра заготовки …   Український тлумачний словник

  • доволочувати — ую, уєш, недок., доволочи/ти, очу/, о/чиш, док., перех. і без додатка. Закінчувати волочити …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.